Ви є тут

Аналіз, самооцінка та корекція власної педагогічної діяльності вчителя

Інформатизація освіти, яка з кожним роком пришвидшує темпи свого розвитку, призвела до зростання об’єктивних вимог щодо характеру педагогічної діяльності, ролі та кваліфікації вчителя, який навчає дітей нового покоління, більшість з яких уже мають навички роботи з сучасними інформаційними технологіями. У структурі професійної компетентності педагогів особливо виділяється готовність і здатність навчатися самостійно; використовувати нові ідеї та інновації для досягнення мети; необхідність набуття компетентностей, пов’язаних із використанням сучасних освітніх ресурсів, у зв’язку із зростанням інформатизації суспільства. Здатність активно застосовувати інформаційні технології в педагогічній діяльності є проявом і педагогічних здібностей учителя, і його інформативної компетентності. Тому сьогодні особливо гостро відчувається необхідність у підвищенні рівня технологічних навичок учителів, а значить, існує об’єктивна необхідність створення та ефективної роботи системи підготовки вчителя до використання засобів інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) у професійній діяльності. Отже, на сьогодні об’єктивно склалася ситуація, коли потрібен новий підхід до оновлення змісту післядипломної педагогічної освіти, здатного стимулювати педагога до постійного саморозвитку, самоосвіти, самовдосконалення, аналізу якості своєї педагогічної діяльності, її самооцінки і корекції.

Проблема формування інформативної компетентності педагогічних працівників активно опрацьовується на факультеті підвищення кваліфікації педагогічних працівників Харківської академії неперервної освіти протягом не менше десяти останніх років. Спочатку нами було визначено основні складові цієї проблеми. До першої складової віднесено організаційні питання підвищення кваліфікації, що пов’язані з термінами і періодичністю. Існуюча практика підвищення кваліфікації передбачає, що один раз на п’ять років (перед атестацією) кожен спеціаліст має пройти курси підвищення професійної кваліфікації. На жаль, ця практика є застарілою за своєю суттю, бо визначається не реальними потребами педагогів і необхідністю підвищення фахової компетентності у зв’язку з появою нових знань та тенденцій у освітній галузі, а системою, що склалася за багато років. На сьогодні вже очевидно, що підвищення кваліфікації будь-якої категорії педагогічних працівників не може бути обмеженим п’ятирічним терміном, а має співвідноситися з необхідністю впровадження нових педагогічних та інформаційних технологій, що викликає потребу набуття, формування відповідних компетентностей для подальшого використання їх кожним учителем у навчально-виховному процесі з учнями. Актуальність відходу від дотримання періодичності підвищення кваліфікації один раз на п’ять років і переходу на неперервну модель підвищення професійної кваліфікації кожним учителем посилюється тим, що саме від його інформативних компетентностей залежить рівень інформатизації навчального процесу в кожному закладі; використання ІКТ-технологій під час викладання шкільних дисциплін. Тому в системі післядипломної педагогічної освіти слід переорієнтуватися на інші терміни і періодичність послуг із підвищення кваліфікації педагогів, щоб створити умови для забезпечення їх індивідуальних потреб у оновленні та модернізації фахових знань та набутті ІКТкомпетентностей. Друга складова обґрунтовується тим, що з урахуванням різних рівнів технічного оснащення та програмного забезпечення навчальних закладів, освіти, кваліфікації вчителів, сформованості в них відповідних компетентностей потрібен пошук нових форм і методів навчання педагогів у системі післядипломної (неперервної) освіти. Безперечно, що ці обставини слід ураховувати під час проектування змісту курсів підвищення кваліфікації, де, крім основ ІКТ-грамоти, викладаються інші дисципліни. Третя складова визначається готовністю педагогічних працівників до використання інноваційних та ІКТ-технологій у своїй професійній діяльності. Важливо виявити рівень їхньої психологічної готовності до навчання, ступінь обізнаності з сучасними розробками, призначеними для підтримки професійної діяльності, наявність навичок для роботи з комп’ютерною технікою, що необхідно як для попереднього відбору змісту навчальних програм, так і для найбільш повного задоволення індивідуальних освітніх запитів педагогів. Сьогодні кожен учитель має відчувати потребу у застосуванні ІКТ у своїй роботі. Адже ці технології дають можливість створити принципово нові, сучасні підходи в освіті, коли головним завданням стає не стільки оволодіння сумою знань, скільки розвиток творчого мислення школярів, формування вмінь і навичок самостійного пошуку, аналізу та оцінки інформації. ІКТ дозволяють це реалізувати дуже демократично, не нав’язуючи, але надаючи вибір, практично втілюючи особистісно зорієнтований підхід у навчанні.

 Саме тому для вчителів-предметників важливою стає сформована інформативна компетентність, яка передбачає наявність у особистості здатності:

· раціонально добирати і свідомо застосовувати певні ІКТ у процесі активного розв’язання різноманітних завдань із досягненням успішного результату в професійній діяльності та повсякденному житті;

 · будувати інформаційні моделі й досліджувати їх за допомогою засобів ІКТ;

· давати оцінку процесу й досягнутим результатам технологічної діяльності. Особливості андрагогічних підходів до навчання, урахування психологічних особливостей під час організації освіти дорослих зобов’язують працівників закладів післядипломної освіти ретельно ставитися до визначення на етапі вхідного діагностування готовності кожного педагога до навчання за певними програмами.

Також викладачам у процесі впровадження компетентнісного підходу до навчання педагогів слід зосередити увагу на:

• освоєнні ІКТ загального призначення в ході розробки дидактичних засобів та навчальних матеріалів;

• проектуванні та моделюванні функціонально орієнтованих компонентів освітньої діяльності;

• удосконаленні навичок учителів щодо використання комп’ютерної техніки для розв’язання своїх професійних завдань.

Тематичними напрямами підготовки є: визначення педагогічної доцільності реалізації можливостей засобів ІКТ у процесі викладання навчального предмета; організація інформаційної взаємодії в умовах функціонування локальної та глобальної комп’ютерних мереж; використання можливостей розподіленого інформаційного ресурсу; вивчення основних правил використання електронних засобів навчального призначення та оцінка їх змістовно-методичної значущості; знання особливостей застосування комп’ютерних тестових оболонок; актуалізація організаційних, психологічних, управлінських, санітарно-гігієнічних умов проведення навчальних занять із використанням засобів ІКТ. Також слід створювати організаційно-педагогічні умови для ефективного формування ІКТ-компетентності вчителів-предметників.

Вони, насамперед, передбачають:

· підвищення теоретичного рівня сформованості інформаційної культури;

 · запровадження тренінгової системи навчання вчителів-предметників використанню ІКТ-технологій;

· системне використання набутих ІКТ-навичок у педагогічній практиці;

 · участь у відповідних конкурсах, конференціях, семінарах та ін.

Тому особливу роль при проведенні занять на курсах підвищення кваліфікації вчителів необхідно приділяти моделюванню професійної діяльності з використанням існуючих ІКТ, спрямованої на формування інформатичної компетентності педагога. Із цією метою у навчальних програмах підвищення кваліфікації вчителів передбачено знайомство зі зразками використання різних інформаційних технологій в освітній практиці, виявлення обмежень традиційної методичної системи в умовах ІКТ-насиченого середовища, освоєння інструментальних можливостей ІКТ, а також практичні заняття з узагальнення особистого досвіду використання ІКТ-технологій у навчальній роботі. Результатом навчання на таких заняттях є різні моделі професійної діяльності педагога в нових умовах і проектування його індивідуального інформаційного простору. Формування інформативної компетентності педагога в рамках підвищення кваліфікації передбачає ще й вивчення динаміки її розвитку. Головною метою такого планомірного відстеження є внесення своєчасних коректив у процес навчання. Перевірка і оцінка ефективності використовуваних методик навчання педагогів, по-перше, сприяє вибору обґрунтованих шляхів усунення недоліків індивідуальної освітньої траєкторії, по-друге, є основою для прийняття ефективних рішень щодо удосконалення навчального процесу при підвищенні кваліфікації педагогів.

Theme by Danetsoft and Danang Probo Sayekti inspired by Maksimer